Час від часу сервіси зламують, і бази їхніх користувачів опиняються у вільному обігу - це витоки (breach). У них пошта, ніки, паролі (часто хешовані), телефони, адреси, інколи документи. Для розвідника витік - потужне джерело звʼязків, для кожного з нас - причина берегти власні дані.
Люди повторно використовують паролі. Якщо в одному витоку пароль у відкритому вигляді (або легко відновлюється), його пробують на інших сервісах тієї ж людини - і часто він підходить. Так само зшивають акаунти за однаковим хешем пароля: збіг рідкісного хеша в двох базах - сильний сигнал, що це одна людина. А от спільний хеш топ-пароля (123456 і подібні) не доводить нічого - його ділять мільйони.
Не обовʼязково лізти в самі дампи. Є сервіси, що лише кажуть, чи зʼявлялася твоя пошта/телефон у відомих витоках, не показуючи паролів. Це білий, захисний бік: перевір себе, увімкни двофакторку, зміни повторювані паролі.
Витоки - делікатне джерело. Працюй у рамках дозволу й мети, не публікуй чужі паролі, не використовуй знайдене для входу в чужі акаунти (це вже злам, а не OSINT). Факт присутності в витоку - це сигнал для розслідування, а не ключ, яким відмикають двері.
Перевір власну пошту через сервіс експозиції: у скількох відомих витоках вона засвітилась? Для кожного згадай, чи не повторював там пароль деінде. Це найкращий спосіб на собі зрозуміти, чому breach-дані так легко зшивають людину - і одразу закрити свою діру.