Як влаштовані DNS, записи й піддомени - тема інфраструктурного треку. Тут інший кут - не поверхня атаки, а атрибуція: від одного сайту вийти на його власника й на всю решту його інфраструктури, навіть коли він старався сховатися. Записи ти вже вмієш читати - питання, що з них виводити.
WHOIS - дані реєстрації домену: реєстрант, пошта, організація, дати, реєстратор. Сьогодні більшість приховано службами приватності, тож цінні дві речі:
Звичайний запит каже лише, куди домен вказує зараз, а пасивний DNS зберігає історію: які ще домени колись жили на тому самому IP. Так від одного сайту розгортається кластер сусідніх - спільний хостинг видає інші проєкти тієї самої людини. Обережно зі спільним хостингом-гігантом: тисячі чужих доменів на одному IP нічого не доводять.
Головна сторінка - вершина айсберга; нижче ховаються dev., vpn., mail., забуті стенди. Для атрибуції вони цінні тим, що часто недоглянуті: саме на dev. лишається справжній IP за CDN чи внутрішнє імʼя. Публічне джерело піддоменів - логи прозорості сертифікатів (кожен виданий TLS перелічує імена, для яких випущений).
Найсильніше для атрибуції - прихований власний відбиток, спільний для сайтів однієї людини: хеш favicon його адмінпанелі, нетиповий аналітик-id чи маячок, той самий незвичний шаблон відповіді. Він зводить докупи домени однієї людини, навіть коли WHOIS скрізь прихований і IP різні. Головна пастка: спільний CDN чи масовий CMS дають однаковий відбиток у тисяч невинних сайтів, тож доводить лише свій, нетиповий відбиток.
Візьми домен і спробуй не «що на ньому відкрито», а «хто за ним і що ще його»: пройди WHOIS (і його історію), пасивний DNS по IP, CT-логи на піддомени. Відчуй, як питання змінює оптику: інфрарекон шукає, що зламати, а OSINT - кому це належить.